Політикам, які прагнуть знайти гарне пояснення власної нездатності зробити життя підданих легшим "тут і зараз", важко знайти більш ефективний варіант, ніж зовнішня загроза. Тема прекрасно працює ще з радянських часів, коли дефіцит ковбаси на прилавках магазинів пояснювали інтернаціональною допомогою дружнім режимам, що борються зі світовим імперіалізмом.

Та воно зрозуміло: у вирішенні внутрішніх проблем - високих цін, поганих доріг, екології і т.п. - водити всіх за ніс і видавати чорне за біле політикам досить проблематично, будь-яка людина може оцінити результат, просто вийшовши на вулицю або до магазину. Інша справа - міжнародні відносини: у цій мудрованій справі люди розбираються куди менше, ніж у цінах на м'ясо, відповідно і можливостей для маніпуляції та імітації бурхливої діяльності у влади тут куди більше. Адже оцінити безпосередній вплив геополітики на реальне життя досить складно: вона присутня як якась картинка в телевізорі, на хліб її не намажеш.

Але є і винятки: принаймні, для однієї категорії громадян, нехай і вкрай нечисленної, картинка в телевізорі і хліб з маслом поняття практично тотожні - мова йде про великих власників бізнесу. Через різке погіршення відносин між Києвом та Москвою вони опинилися в дуже вразливому становищі - зовнішньополітична нестабільність переходить у розряд ключових ризиків.

Ще пару років тому цей фактор можна була б проігнорувати. На етапі первісного нагромадження капіталу нестабільність грала на руку місцевим великим бізнесменам. Більше того, саме цей фактор найчастіше залишав за бортом приватизаційних конкурсів великих західних гравців. Але цей період вже позаду: бізнес-групи зі збіговиська заводів, газет, пароплавів поступово перетворюються в нормальні корпорації та холдинги. Проводять реструктуризацію своїх активів, шукають нові інвестиційні джерела, продають компанії. От Рінат Ахметов, приміром, позбувся від свого пивного та морського господарства - виручені гроші підуть на розвиток інших бізнесів. Найбільш платоспроможним покупцем вітчизняних активів, як показують практично всі великі угоди, був західний бізнес.

Але чи будуть йому потрібні банки, магазини або нерухомість, розташовані в нестабільній зоні великих геополітичних ігор? У регіоні, де політики різних країн з телевізійних екранів лякають один одного економічними санкціями та бравірують військовою міццю?

У найкращому разі, мова буде йти про істотну корекцію вартості українських активів з урахуванням зрослих ризиків. Голосні заяви генералів-яструбів вигідні російському капіталу: і потенційних конкурентів-покупців з числа західних інвесторів відлякують, і продавців роблять більш згідливими.

Великий вітчизняний бізнес автоматично опиняється "на передовій" політичного протистояння та перший відчує його плоди. Неминуче зростання цін на газ, обмеження експортних поставок, охолодження інвестиційного клімату - це лише вершина айсберга можливих втрат для власників українських активів.

Сьогодні вони грають ключові ролі в економіці і політиці найбільшої європейської країни, але вже завтра можуть перетворитися в міноритарних акціонерів російських компаній. Чи готові вітчизняні магнати до такого зниження в статусі?

Сергій Вовк