Описуючи економічну ситуацію в ЄС-15, ми як приклад наводили зебру - намагалися визначити, на якій смузі перебуває економіка "старої" Європи. Після аналізу ситуації в ЄС-12 стало ясно, що цього разу для наочного прикладу буде досить і єнота. У ньому теж є смуги, але їх менше, і вибір іде не між чорним і білим - "дуже погано" і "дуже добре", а між чорним і сірим - "дуже погано" і "так собі".
Справа в тому, що, ставши частиною ЄС, країни ЦСЄ не тільки інтегрувалися в потужну структуру з більш розвиненими країнами, але й стали набагато вразливіші. І коли держави, економічно більш "просунуті", на зразок Великобританії, потрапили під вогонь фінансової кризи, Чехія, Румунія та інші економіки, що формуються (emerging economies) у складі ЄС мимоволі виявилися утягненими в ці неприємності. І якщо у випадку економік ЄС-15 падати довелося з не особливих висот (адже їхній щорічний приріст ВВП і так рідко злітав вище 3%), то для країн ЦСЄ зниження темпів економічного зростання виявилося дуже болючим. Втім, один факт не можна не визнати. Навіть незважаючи на різке уповільнення економічного зростання, країни ЄС-12 однаково залишаються "передовиками" Європи, продовжуючи рости швидше, ніж країни ЄС-15 у докризові часи.
Хмари збираються
З погляду втрат найсильніше постраждали прибалтійські держави. Їхнім слабким місцем виявилася залежність від закордонного капіталу, особливо від інвестицій у місцеву нерухомість.
"В останні кілька років балтійські країни демонстрували дуже швидке зростання, що підсилювалося завдяки інтенсивному збільшенню кредитування приватного сектора і цінами на активи, зокрема на нерухомість, що стрімко злетіли - пояснює Чарльз Мовіт, науковий директор Global Insight (USA), Inc. з економік, що формуються, Європи. - Але бульбашка цін на нерухомість луснула, і зростання у цих країнах сповільнюється".
Наприклад, у Латвії економічне зростання пішло на спад після того, як уряд реалізував антиінфляційний план, що поклав кінець перегріву на ринку нерухомості. Хоча ціни на стандартну квартиру в Ризі почали знижуватися в середині минулого року, навесні цього року вони усе ще залишалися вище рівня цін дворічної давнини. Тим часом спад цін на житло спричинив скорочення інвестицій. У результаті в 2008 році темпи зростання ВВП у Латвії, за прогнозами Eurostat, скотяться з торішніх 10,3% до 3,8%. В Естонії, де темпи зростання кредитування скоротилися вдвічі, а операції з нерухомістю - на третину, також відбувається уповільнення економічного зростання. За все тими ж прогнозами Eurostat, приріст ВВП Естонії знизиться з 7,1% до 2,7% цього року.
Зниження припливу інвестицій у країни ЦСЄ пояснюється ще й тим, що майже всі з них уже пройшли період активної приватизації держпідприємств. Так, за оцінками Єврокомісії, закінчена приватизація в Румунії скоротила частку прямих іноземних інвестицій у чистих зовнішніх запозиченнях з 89% в 2006 році до 44% торік. Правда, нова (і, треба сказати, чимала) хвиля приватизації очікується в Польщі. Поляки планують приватизувати 740 держкомпаній за чотири роки, скоротивши частку держсектора у ВВП удвічі - з 20 до 10%. Вартість цих компаній оцінюється на рівні близько $13, млрд., що дасть новий сплеск у припливі іноземних інвестицій.
У більшості країн ЦСЄ попит на внутрішньому ринку виступає головним двигуном економічного зростання. Але в деяких державах його роль поступово слабшає. Болгарія, Естонія, Латвія, Угорщина - ці країни переживають сьогодні падіння приватного споживання, що виливається в більш низький рівень внутрішнього попиту. Правда, в інших країнах упевненість споживачів все-таки підтримується на плаву. У Польщі - завдяки індексації пенсій і виплат з інвалідності, а також зниженню податку на доходи фізосіб. В Естонії - у зв'язку зі збільшенням пенсій і виплат сім'ям. У Литві - завдяки підвищенню мінімальної заробітної плати, зарплат бюджетникам і трипроцентному зниженню податку на доходи фізосіб.
У цілому спад споживання спричиняє зниження імпорту, що начебто б повинно сприятливо діяти на показник економічного зростання. Однак, крім уповільнення зростання припливу капіталу і внутрішнього споживання, є ще одна проблема - уповільнення зростання експорту. Від неї страждає і Польща, і Болгарія, і Естонія.
Головні загрози
Головна ж загроза, з якою сьогодні зіткнулися ЄС-12, - це інфляція. Найбільш очевидними причинами інфляції в регіоні виступають цінові тенденції на світових ринках палива, продуктів харчування і сировини для продуктів харчування. Однак базова інфляція в регіоні також підскочила.
"Внутрішній попит став дуже високий у більшості економік у міру того, як працівники скорочували розрив в оплаті праці в порівнянні зі своїми сусідами з ЄС-15, - вважає Чарльз Мовіт. - На додачу брак робочої сили, що виник в деяких країнах і відносно деяких спеціальностей, допоміг накрутити "зарплатний" попит".
Так, у Польщі відчувається великий дефіцит кадрів по багатьох професіях Почасти це викликано відтоком робочої сили в країни Старої Європи, зокрема у Великобританію та Ірландію, почасти - низьким рівнем активності населення (близько 54%, що на 10% нижче від середнього показника по ЄС), особливо у віці старше 55 років. Навіть незважаючи на те, що в 2007 році більше 700 тис. раніше безробітних поляків знайшли робочі місця, Польща дотепер демонструє другий за розміром в ЄС-27 рівень безробіття. Все це стимулює зростання заробітної плати, що стрімко обганяє збільшення продуктивності праці і збільшення випуску продукції. А виходить, кількість грошей, які поляки готові витратити на споживання, росте швидше, ніж кількість того, що на них можна купити. Отже, ціни прагнуть нагору. За підсумками 2007 року ціни в Польщі підскочили на 2,6%, додавши швидкість в останні місяці року і не зменшуючи її і в 2008 році. За березневими даними, інфляція споживчих цін уже досягла 4,1% у річному вимірі.
Інфляційним каталізатором в окремих країнах, до того ж, став податковий прес, що підсилився. Так відбулося в Чехії, де цього року були підняті акцизний збір, мінімальна ставка ПДВ та введено екологічний податок. Оскільки ці платежі проводяться за рахунок ціни, то й ціни піднялися відповідно. В 2008 році Єврокомісія і МВФ прогнозують чехам інфляцію близько 6%.
Зростаюча доступність кредитів також підлила олії у вогонь внутрішнього попиту. "У деяких країнах збільшення доступності внутрішніх кредитів для приватного сектора відбувалося досить небезпечними темпами, - розповідає Чарльз Мовіт, - і це підштовхнуло нагору імпорт і сильно розширило торговельний і платіжний дефіцити". Правда, це скоріше випадок не Польщі, а Угорщини. Протягом декількох минулих років Угорщина переживала справжній економічний бум: вступ у ЄС, сплеск інвестицій, темпи зростання ВВП ідуть нагору... Не дивно, що угорці кинулися в банки, щоб взяти кредити на житло, відчувши нарешті-то впевненість у завтрашньому дні. На цьому вони тепер і спотикаються за прикладом Америки. Поточний рік загрожує угорцям найнижчим показником економічного зростання в Євросоюзі, не рахуючи ЄС-15. А якщо врахувати, що в Угорщині - одне з найтяжчих податкових навантажень на фізосіб у регіоні, то стає ясно: фінансові проблеми для угорців не за горами.
Втім, більш жорсткі кредитні умови на глобальних фінансових ринках могли б сповільнити кредитну експансію в країнах Європи з ринковою економікою, що формується. Але західноєвропейські материнські банки усе більше схиляються до того, щоб поповнити ліквідність їхніх дочірніх компаній у регіоні. "Через це тривала кредитна криза може прискорити "тверде приземлення" цих економік з величезними дисбалансами", - вважає Чарльз Мовіт.
Не все втрачено
Дисбаланси, про які мова йде, - цілком реальна загроза економікам ЄС-12. Як відзначає американський економіст, "деякі уряди виявилися не здатні прийти до консенсусу, щоб натиснути на фіскальні гальма настільки, наскільки необхідно, щоб перешкоджати розширенню подвійного дефіциту - бюджетного і зовнішнього". Серед таких "невдах" можуть опинитись Угорщина і Польща.
Втім, не все так похмуро, як здається на перший погляд. Національні банки країн намагаються вести зважену політику, про що свідчить досить удале рятування від перегріву ринку в Латвії. А в Польщі в спробі приборкати зростання цін дисконтна ставка підвищувалася сім разів. По частині фіскальної реформи попереду йде Словаччина. Угорщина також почала спроби в цьому напрямку, незважаючи на значну внутрішню політичну опозицію. Правда, особлива увага до дохідної частини бюджетної реформи побічно привела до сильного зниження економічного зростання. Адже набагато важливіше зараз провести структурну реформу видаткової частини, а не зациклюватися на доходах. У Чехії ж фіскальна реформа так і застигла на початковій стадії через хитку політичну обстановку. Більш обнадійливо виглядає ситуація в Польщі, де після зміни уряду з'явилася надія на те, що реформа бюджетної системи таки зможе просунутися.
Таким чином, центральноєвропейський єнот має всі шанси на виживання в жорстких умовах Євросоюзу і так просто не дасть перекваліфікувати себе в "стару" європейську зебру.
Олена Снєжко
