Любов українських олігархів до футболу з баскетболом загальновідома: більшість клубів футбольної вищої ліги і баскетбольної суперліги належать великому бізнесу або отримують від його представників спонсорську допомогу. На хокей вітчизняні магнати досі уваги не звертали. Не дивно: витрати на хокейну команду, здатну боротися за верхні місця навіть у малопрестижному відкритому чемпіонаті Білорусі, ненабагато менші від бюджету середняка футбольної вищої ліги України (від 15 млн дол. на рік).
При цьому вигід від утримання хокейної команди значно менше - хокей, на відміну від футболу або баскетболу, культовим для України видом спорту не назвеш. Відвідуваність ігор київського Сокола - провідної вітчизняної хокейної команди - минулого сезону не дотягувала й до 500 глядачів.
Але ось довгограючі чутки: спонсором, а можливо, і власником Сокола, який нині належить київському муніципалітету, готується стати Індустріальний союз Донбасу Сергія Тарути та Віталія Гайдука. Ймовірна сума інвестицій ІСД у хокейну команду, простіше кажучи, річний бюджет Сокола на 2007/08 рік - 4-6 млн дол. Новий сезон команда розпочне не у відкритому чемпіонаті Білорусі, а в російській вищій лізі (другий за значущістю після суперліги хокейний чемпіонат північного сусіда).
Хокейний клуб для металургів - на перший погляд, не більш ніж тягар. Стати повноцінним бізнесом у хокею в Україні шансів практично немає, а популярності (читай - політичних вістів) своїм власникам Сокіл принести не здатен.
Однак резони в купівлі Сокола ІСД все ж таки є, якщо врахувати, що наступний сезон команда проведе в російському чемпіонаті. Хокей у Росії - те саме, що футбол в Італії або Англії. Власники більш ніж десятка російських хокейних клубів суперліги і вищої ліги - металургійні компанії, починаючи з гігантів на кшталт "Северстали" й "Металоинвеста" й закінчуючи невеликими за російськими мірками "Ижсталью" та "Альметьевским метзаводом".
Для більшості директорів заводів і навіть власників корпорацій відвідування матчів своєї команди - ознака хорошого тону. Можливість завести нові знайомства й обговорити імовірну співпрацю з росіянами у напівофіційній обстановці (наприклад, під час гри) для ІСД, мабуть, дорожче ніж 4-6 млн дол., витрачені на зарплати хокеїстів й авіаперельоти з Києва на Урал.
Щоправда, великих успіхів на спортивній ниві від Сокола очікувати, вочевидь, не слід. Досягнення футбольних клубів, спонсорованих ІСД, поки що залишають бажати кращого: донецький Металург з річним бюджетом $25-30 млн у сезоні 2006/07 посів 9-те місце в елітному українському дивізіоні, а алчевська Сталь взагалі залишила вищу лігу. Та й 6 млн долл. - не той бюджет, з яким можна штурмувати російську хокейну суперлігу.
Російські олігархи витрачають на свої клуби щонайменше 25 млн дол. на рік.
