Минулого тижня в Києві зареєстрували мільйонне авто. Фахівці стверджують, що, з огляду на приїжджі і транзитні автомобілі, щодня на дороги столиці виїжджають порядку 1,5 млн. машин. За прогнозами аналітиків, уже до кінця 2009 року число автомобілів у Києві легко досягне 2 млн.
Щоб довідатися, яка кількість автомобілів припадає на кілометр столичних доріг, газета "Сейчас" звернулася в "Київавтодор". Однак виявилося, що тамтешні фахівці знати нічого не знають про довжину автомагістралей Києва. Чи то голови іншими проблемами зайняті, чи то це питання спеців з "Київавтодору" ніколи не цікавив, чи то дана інформація засекречена. "Ми цими питаннями не відаємо", "Це не наше питання", "З'ясуйте через міськадміністрацію" - от і вся розповідь.
Припущення про те, що дана інформація є секретною, непрямо підтвердив і зміст офіційних сайтів. На сайті "Київавтодору" із захватом діляться цінною інформацією про те, що "у літню спеку дороги найбільш уразливі", на сайті КМДА із задоволенням відповідають на "злободенні" питання "Чи можна цілуватися на ескалаторі?" або, наприклад, "Чому чергові на станціях метро ходять у червоних шапочках?". Про довжину доріг - ні слова.
"Секретною інформацією" удалося розжитися в департаменті ДАІ - виявилося, що довжина столичних доріг складає приблизно 1700 км. Таким чином, на кожен кілометр дороги припадає 882 автомобіля, з яких (якщо цей факт когось утішає) 588 зареєстровані в Києві. А, з огляду на те, що площа Києва становить 836 кв. км, неважко підрахувати, що на 1 кв. км столиці крім будинків, газонів, паркових зон, водойм і т.д. розташовуються майже 1200 автомобілів.
При такій щільності автомобілів не дивно, що поїздки на роботу і з роботи давно перетворилися для киян у справжнє катування. Їздити по наших дорогах давно небезпечно не тільки для здоров'я, але й для життя. Тільки в першому півріччі нинішнього року в ДТП загинули 4 362 українці - майже вдвічі більше, ніж від хвороб, викликаних ВІЛ.
Пересуватися по Києву автомобільним транспортом з кожним днем стає усе більш проблематично, і вже що сьогодні відбувається на наших дорогах здатне вивести з рівноваги навіть переконаного флегматика. Нервова напруга водіїв у пробках зашкалює: одні їдуть по тротуару, інші - по зустрічній, треті підрізають "колег по нещастю", четверті намагаються втиснутися в будь-який вільний проміжок між машинами на перехресті. При цьому всі сигналять, лаються, а найбільш гарячі особистості навіть намагаються побитися. Про спалений у пробках бензин і говорити не варто. І не потрібно бути Нострадамусом, щоб пророчити, що з 1 вересня, коли діти підуть у школу, студенти - в інститут, а останні відпочивальники повернуться з відпусток, Київ очікує справжній колапс.
Причини наших пробок давно відомі: постійно зростаюча кількість автомобілів, вузькі дороги, погані транспортні розв'язки, хаотичне планування столиці, відсутність елементарної культури поведінки на дорозі. Два російські лиха - дурні і дороги - в Україні легко трансформувалися в одне - дурні на дорогах. Немаловажним фактором є й постійні "копальні" роботи на проїзній частині.
Невже нафту шукають?
Крім того, уже є народна прикмета: як тільки міська влада береться за вирішення транспортних проблем - начувайся. Так, наприклад, боротьба з неправильними паркуваннями за допомогою евакуаторів приводить до того, що сам евакуатор, що надовго пристроюється поруч із неправильно припаркованою машиною, робить проїзд ще більш проблематичним. Немає справжньої віддачі і від введення одностороннього руху на деяких центральних вулицях, оскільки по одному ряду і праворуч, і ліворуч зайняті під паркування. Або взяти, приміром, Московську площу. Її не раз реконструювали, змінювали схеми руху, але пробки там як були, так і залишилися. Чи варто дивуватися, що вирішення міських транспортних проблем відкладено на 2020 рік?
Неважко припустити, що ті, хто прийдуть до управління містом в 2020-му, знову відкладуть вирішення питання - наприклад, на 2050-й. Загалом, ця пісня гарна, починай спочатку.
Не можна сказати, щоб у міськадміністрації зовсім не думали про автомобілістів. Офіційний сайт КМДА пропонує список місць "систематичного виникнення заторів з позначками на карті Києва". У списку 65 позицій, хоча будь-який автомобіліст скаже, що таких місць у столиці мінімум утричі більше.
Проблеми пробок властиві всім мегаполісам, і скрізь із ними борються доступними методами. Наприклад, на жвавих автомагістралях США існують спеціальні смуги, по яких їздять водії не менше ніж із двома пасажирами. Таким нехитрим способом американці заохочують громадян, що приносять користь суспільству: адже якби водій не погодився везти пасажирів, їм би довелося їхати кожному на своїй машині, що збільшило б кількість машин утричі.
Японці борються із пробками за допомогою інженерних рішень: будівництво нових доріг, тунелів, багатоярусних транспортних розв'язок, підземних паркінгів і паркувань на дахах будинків. Німецька влада використала досвід японців, перебудовуючи у великих містах дороги таким чином, щоб звести до мінімуму кількість однорівневих перехресть. У Вашингтоні рух у години пік регулюють у першу чергу за допомогою реверса, у низці європейських міст проблему заторів вирішили за рахунок зонування та введення плати за проїзд у певну частину мегаполіса. Не нове і рішення пекінської влади із приводу того, щоб по парних числах по вулицях міста їздили машини з парними номерами, по непарних числах - з непарними. Щоб ефективно боротися з порушниками, не треба винаходити велосипед - досить установити відеокамери на дорогах. І, нарешті, зменшити кількість автомобілів у Києві могли б як жорсткість умов одержання прав, так і створення робочих місць за містом.
Загалом, варіантів може бути маса, головне впритул зайнятися цією проблемою, інакше транспортний параліч Києва неминучий. Досить згадати події минулого вересня, коли в результаті аварії півміста виявилося повністю заблокованим на кілька годин.
Аліса Красовська
